I just wanna to feel.......

Знайшла вільну хвилинку на роботі і подивилась старі кумедні реклами. Деякі з них :)


"Найкраще одягнені чоловіки Америки" (Гиии:)
( ще кілька кумедних )

Всі ми були маленькі і бавились іграшками. Я не вийняток і ляльки, це мабуть невід"ємна частинка мого дитинства. Але сьогодні я пів дня в магії ляльок-витворів мистецтва. Стікаю як морозиво по батареї... Просто бракує слів...
писи: чоловікам з слабкими нервами не дивитись! деякі ляльки-дико спокусливі....





( спокуса тут :) )

Ми зараз на роботі працюєм над маленьким дивом. Ну принаймі для мене-це диво)) Треба було намалювати картинки на тему якоїсь країни. Кожен розібрав собі по дві. Я зловила дві казки в яких я ніколи не була: Австрію(це країна-моя мрія) і Хорватію(теж казка для мене) І от, я півтора тижні відривалась, кайфувала, насолоджувалась цим афігезним завданням. Окрім того що передивлялась мільйони суперових фото цих країн, вигадувала сюжети фентезі-асоціації до теми. сьогодні закінчила))) тішусь як слоненятко)) втиснула в ці роботи багато маленьких і великих мрій)) облюбувала кожен міліметр))

( Ще одна мрія тут )

Над головою сьогодні блакитнюще небо і сонечко! В Києві, кажуть, снігові хмароньки. Якийсь казковий настрій, незважаючи на епідемію. Бешкетувала вранці, в масці так легко кривлятись і показувати язика, що не втрималась))) це так весело! А ще, може не красиво з мого боку, але мені страшенно подобаєтся, що всі в масках. Так красиво, коли навколо лише очі-очі-очі! Починаю розрізняти настрої лиш по поглядах. І всміхатись оченятами теж можливо))) Давайте лікуватись посмішками!!!

Зараз у Львові якісь жахи творяться. Окрім епідемії грипу, кажуть що знайшли ще щось. Область ізольована. Заборонили виходити надвір і відчиняти вікна. З літаків посипають місто невідомо чим вже другу годину. Люди ходять в респіраторах, в кафешках персонал і водії маршруток теж. Мовчу про те, що відбуваєтся в аптеках....
люди, не хворійте! все буде добре :)
писи. кажуть що перекрили виїзд з області... отже вікендна диво-подорож відміняєтся. мені сумно...

Я страшенно люблю вірші. Я можу їх ковтати тонами. Якщо слухати їх вживу, це відпускає мою душу в піднебесся. Був період, коли мені розповідали по 1 красивому віршу щонеділі. я робила те ж у відповідь. коли слухала в трубці рідний голос, що римувався завжди по-різному настроєво(залежно від автора), виникали відчуття, що тримали в полоні, аж поки сама не знаходила "відповідь"-вірш, вчила його і розповідала. ми трішки загубили цю прекрасну традицію. я отримую їх дуже рідко останнім часом, та це не привід, аби не асоціювати свої відчуття і настрої із віршами. Тож, ділюсь кількома настроями, вони для мене прекрасні!( вірші тут )

Здаєтся хворіти мені корисно:) Я ще не здоровенький, але ходити принаймі вже можу, от і руки скучили за мануальною працею. Тож зняла, вигорівші, запилені Клімтонатхненні роботи зі стіни в кімнаті і провела їм реставрацію:) Як можна було, прокидатись щоранку і не бачити як вони гинуть. А, ще, відреставрувала старезний портрет. З ним в мене пов"язана прекрасна історія:) ( як нові копієчки :) )

Мабуть ніхто не любить хворіти. я теж. тиждень тому, прогулювалась сніговим вечірнім Львовом, смайлики зі снігу, метушливі люди, неквапливо падаючий лапатий сніжок...ням. Мабуть цей погодній подарунок мій організмик зпантеличив і я вже в четвер запчихувала монітор:) В суботу щиро вислухала нотації від втілення турботи і піклування. Дістала по засмарканому носі і наче прийшла до тями))) або переконливо придурилась. не можна ж хворіти, навколо ж хвилюются:) Три дні всміхалась Турботливому, а по від"Їзді, просто впала з ніг:)) але скаржитись не буду! незважаючи на повне безсилля, височенну температуру, і неможливість розмовляти-їсти-пити-читати, я смачно хворію)) Смачно, бо приймаю магічні ліки: привезені неймовірні фільми, книжки, слухаю подаровану чарівну лікувальну музичку і тону в ароматі красивлющого букету. І відчуваю, що скоро одужаю(я ж обіцяла;)) Мабуть здоров"я-це стан душі!

Ох, як же я скучила за парами, рисунками, живописами, дуростями і знущаннями над натурщиками:)
як же хочется заховатися від світу і малювати-малювати-малюватииии.... навіть на роботі на кухні хочется, хочется всюди і все малювати:))))
Front Design не посоромились малювати тінь всюди і на всьому, і мене це потішило


( тут ше )

А хтось займався йогою? як ви до неї ставитесь?

Буває часом, біжиш вранці, весь в дрімоті і в ще свіжих запахах сновидінь. і десь нізвідки хтось якось простукався до тебе своїм теплим і сонячним "добрим ранком". і такий потік енергії виливаєтся з самісінького серця, що не в силах стримати посмішку.
Цікаво, чи передаєтся вся барвистість емоцій чоловікам через рукостискання?
Чи відчувають щось при привітанні японці, схилившись і опустивши очі вниз?
На Гаваях вітання називаєтся “honi”. це м"який дотик ніздрів-обмін подихом, а отже життям. красиво, правда?
Намасте-привітання зі складеними долонями на лінії серця. означає єдність зовнішнього Всесвіту із духовним, пізнання свого внутрішнього Я. В широкому розумінні означає:"божественне в мені зєднуєтся з твоїм"

Доброго ранку всім :)

а я там вчора ночувала...

просто торкнуло. бо щиро і просто

Спеціально для Pikonko

таким видаєтся Всесвіт людинці під лсд.

( там ше )

Такі настроєві фотки я вже давно не бачила, волочусь від них же тиждень!


( там ше )

Я мала дивну фантасмагоричну пригоду місяць тому. Сиджу собі в горах, малюю, стан такий, коли душа тікає гуляти. і тут, бумц мене в плече хтось. а то коник!!! справжнющий такий, кольору шоколаду і з добрими-предобрими очима. а я ж ніколи з ними не знайомилась отак, щоб аж дотично. а навколо нікого...лиш я, гори і він. і не знаю, що було зі мною в ту мить... я просто сіла на нього і поїхала... без сідла, без слів і страхів. просто поїхала... відчуття були такі дивні, що просто не опишу того захвату. я в нього закохалась з першого погляду...він прекрасний..
отак я познайомилась з кіньми. а Ви знайомі з ними?..

так я знаю, що вихідні... але... як би ми не опирались цьому факту, але робота займає явно більшу половину нашого життя. І скільки я вже робіт поміняла.... веду до того, що сьогодні вихідний, думки зайняті лише особистим. тобто стан в мене зараз такий простраційно-смутний, як і останні три робочі дні. і сьогодні я відчула по-справжньому добру річ. в мене безбожно хороші співробітники. я лише сьогодні відчула якість і силу їхньої непомітної підтримки і душевності. В цих людях крапелька янгольської чесноти: ти не помічаєш їх турботи. Хочу познайомити вас з ними, з теплом в серці і гордістю, що проводжу з ними робочу частину життя( і не лише)

( ми-там :) )

Makoto Yabuki японський motion-дизайнер. мене просто заворожило........ Ділюсь настроєм....

AS ONE from makoto yabuki on Vimeo.