I just wanna to feel.......

l_a_b_g @ 2009-11-12T15:42:00

2009-11-12T13:43:54Z

Знайшла вільну хвилинку на роботі і подивилась старі кумедні реклами. Деякі з них :)

"Найкраще одягнені чоловіки Америки" (Гиии:)

"Мама, скажи що я хочу ще склянку пива"

"Невинність сексуальніша ніж ви думали"

"Якщо ваш чоловік помітить, що ви не перевіряєте каву на свіжість"

"дунь їй в лице і вона піде за тобою будь-куди"

"Вона виглядає чистою але є носієм сифілісу і гонореї"

писи: не знаю, чи була вона дієвою, та деяка мене шокувала

Dolls

2009-11-06T15:35:49Z

Всі ми були маленькі і бавились іграшками. Я не вийняток і ляльки, це мабуть невід"ємна частинка мого дитинства. Але сьогодні я пів дня в магії ляльок-витворів мистецтва. Стікаю як морозиво по батареї... Просто бракує слів...
писи: чоловікам з слабкими нервами не дивитись! деякі ляльки-дико спокусливі....

Задоволення від мрій на роботі :)

2009-11-03T15:51:52Z

Ми зараз на роботі працюєм над маленьким дивом. Ну принаймі для мене-це диво)) Треба було намалювати картинки на тему якоїсь країни. Кожен розібрав собі по дві. Я зловила дві казки в яких я ніколи не була: Австрію(це країна-моя мрія) і Хорватію(теж казка для мене) І от, я півтора тижні відривалась, кайфувала, насолоджувалась цим афігезним завданням. Окрім того що передивлялась мільйони суперових фото цих країн, вигадувала сюжети фентезі-асоціації до теми. сьогодні закінчила))) тішусь як слоненятко)) втиснула в ці роботи багато маленьких і великих мрій)) облюбувала кожен міліметр))

Понеділкове

2009-11-02T13:45:10Z

Над головою сьогодні блакитнюще небо і сонечко! В Києві, кажуть, снігові хмароньки. Якийсь казковий настрій, незважаючи на епідемію. Бешкетувала вранці, в масці так легко кривлятись і показувати язика, що не втрималась))) це так весело! А ще, може не красиво з мого боку, але мені страшенно подобаєтся, що всі в масках. Так красиво, коли навколо лише очі-очі-очі! Починаю розрізняти настрої лиш по поглядах. І всміхатись оченятами теж можливо))) Давайте лікуватись посмішками!!!

Львів накриває паніка

2009-10-30T12:57:19Z

Зараз у Львові якісь жахи творяться. Окрім епідемії грипу, кажуть що знайшли ще щось. Область ізольована. Заборонили виходити надвір і відчиняти вікна. З літаків посипають місто невідомо чим вже другу годину. Люди ходять в респіраторах, в кафешках персонал і водії маршруток теж. Мовчу про те, що відбуваєтся в аптеках....
люди, не хворійте! все буде добре :)
писи. кажуть що перекрили виїзд з області... отже вікендна диво-подорож відміняєтся. мені сумно...

Вірші

2009-10-25T17:46:06Z

Я страшенно люблю вірші. Я можу їх ковтати тонами. Якщо слухати їх вживу, це відпускає мою душу в піднебесся. Був період, коли мені розповідали по 1 красивому віршу щонеділі. я робила те ж у відповідь. коли слухала в трубці рідний голос, що римувався завжди по-різному настроєво(залежно від автора), виникали відчуття, що тримали в полоні, аж поки сама не знаходила "відповідь"-вірш, вчила його і розповідала. ми трішки загубили цю прекрасну традицію. я отримую їх дуже рідко останнім часом, та це не привід, аби не асоціювати свої відчуття і настрої із віршами. Тож, ділюсь кількома настроями, вони для мене прекрасні!

М.Савка
Відлітайте, дерева. Прощай, нетутешня пташко.
Ані докору з уст. Нам лишається довга сльота.
В керамічному глечику – кілька засохлих ромашок.
Екібана від літа, довершена і проста.

Півгодини дощу, півгодини ясного неба.
Вогко дихає камінь бароко і рококо.
Нагулятися містом, потім піти до себе,
Відігрітись на кухні, запарити молоко.

Підійти до вікна і дивитись, як дужий вітер
Нагинає дерева і листя в саду мете.
І про щось промовчати, торкнувши засохлі квіти.
І про щось говорити: про вітер, про листя, про те,

Що ця осінь така, як чудна перезріла панна –
То дарує вам усміх, то хусточку мочить слізьми.
А в долоні від літа – хіба що суха екібана.
І щодень по пелюстці її обриваємо ми.

С.Жадан

Навіть якби ти покинула ті місця
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,

навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,

навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенят на своїх колінах,

ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш.

Світлана ПОВАЛЯЄВА
* * *
Серце працює так важко, немов місить глину
Мозок — мов колесо вклякле в іржу
Колесо випадку скочується у порожнину
Ластівко, я тобі цього не розкажу !

Крила янголів створені з попелу — навіть не з воску
Крила ластівки — лезо, що кремсає день
Бумеранг, гостра риб’яча кістка… Моя папироска
Творить з попелу крила. Мов піну з порожніх будень.

Ю. Андрухович
Дивний настрій зима
Дивний настрій коханий
Не такий вже й поганий
У кригу попелу неба вбраний
Нуднуватий, незрозумілий
Осклілий
Ще жевріє осиротілий
Уламок коралі
Ті самі сині очі
Що далі?
Вуста від холоду сині
За поглядом швендяють тіні
Дивний
І вже
Нібито
Майже
Безнадійний
Настрій
Коханий
Зима…

Постхворобний позитив :)

2009-10-24T16:28:01Z

Здаєтся хворіти мені корисно:) Я ще не здоровенький, але ходити принаймі вже можу, от і руки скучили за мануальною працею. Тож зняла, вигорівші, запилені Клімтонатхненні роботи зі стіни в кімнаті і провела їм реставрацію:) Як можна було, прокидатись щоранку і не бачити як вони гинуть. А, ще, відреставрувала старезний портрет. З ним в мене пов"язана прекрасна історія:)

Хворію...

2009-10-21T12:07:08Z

Мабуть ніхто не любить хворіти. я теж. тиждень тому, прогулювалась сніговим вечірнім Львовом, смайлики зі снігу, метушливі люди, неквапливо падаючий лапатий сніжок...ням. Мабуть цей погодній подарунок мій організмик зпантеличив і я вже в четвер запчихувала монітор:) В суботу щиро вислухала нотації від втілення турботи і піклування. Дістала по засмарканому носі і наче прийшла до тями))) або переконливо придурилась. не можна ж хворіти, навколо ж хвилюются:) Три дні всміхалась Турботливому, а по від"Їзді, просто впала з ніг:)) але скаржитись не буду! незважаючи на повне безсилля, височенну температуру, і неможливість розмовляти-їсти-пити-читати, я смачно хворію)) Смачно, бо приймаю магічні ліки: привезені неймовірні фільми, книжки, слухаю подаровану чарівну лікувальну музичку і тону в ароматі красивлющого букету. І відчуваю, що скоро одужаю(я ж обіцяла;)) Мабуть здоров"я-це стан душі!

Ностальжі

2009-10-12T13:22:06Z

Ох, як же я скучила за парами, рисунками, живописами, дуростями і знущаннями над натурщиками:)
як же хочется заховатися від світу і малювати-малювати-малюватииии.... навіть на роботі на кухні хочется, хочется всюди і все малювати:))))
Front Design не посоромились малювати тінь всюди і на всьому, і мене це потішило

Йога?

2009-10-09T13:52:31Z

А хтось займався йогою? як ви до неї ставитесь?

Про "добриранки"

2009-10-08T08:26:34Z

Буває часом, біжиш вранці, весь в дрімоті і в ще свіжих запахах сновидінь. і десь нізвідки хтось якось простукався до тебе своїм теплим і сонячним "добрим ранком". і такий потік енергії виливаєтся з самісінького серця, що не в силах стримати посмішку.
Цікаво, чи передаєтся вся барвистість емоцій чоловікам через рукостискання?
Чи відчувають щось при привітанні японці, схилившись і опустивши очі вниз?
На Гаваях вітання називаєтся “honi”. це м"який дотик ніздрів-обмін подихом, а отже життям. красиво, правда?
Намасте-привітання зі складеними долонями на лінії серця. означає єдність зовнішнього Всесвіту із духовним, пізнання свого внутрішнього Я. В широкому розумінні означає:"божественне в мені зєднуєтся з твоїм"

Доброго ранку всім :)

...

2009-10-07T14:32:39Z

а я там вчора ночувала...

Love by EbruSidar

2009-10-07T13:40:30Z

просто торкнуло. бо щиро і просто

так торкнуло, що просто капец....

2009-10-01T10:18:21Z

Спеціально для Pikonko

скільки коштує ЛСД?

2009-09-30T14:22:55Z

таким видаєтся Всесвіт людинці під лсд.

Дяпчикоштучки всякі потішні

2009-09-25T15:30:14Z

ILIKO studio

2009-09-16T07:59:44Z

Такі настроєві фотки я вже давно не бачила, волочусь від них же тиждень!

хіба ж вони не прекрасні?..

2009-09-11T11:18:21Z

Я мала дивну фантасмагоричну пригоду місяць тому. Сиджу собі в горах, малюю, стан такий, коли душа тікає гуляти. і тут, бумц мене в плече хтось. а то коник!!! справжнющий такий, кольору шоколаду і з добрими-предобрими очима. а я ж ніколи з ними не знайомилась отак, щоб аж дотично. а навколо нікого...лиш я, гори і він. і не знаю, що було зі мною в ту мить... я просто сіла на нього і поїхала... без сідла, без слів і страхів. просто поїхала... відчуття були такі дивні, що просто не опишу того захвату. я в нього закохалась з першого погляду...він прекрасний..
отак я познайомилась з кіньми. а Ви знайомі з ними?..

про роботу...

2009-09-05T19:11:25Z

так я знаю, що вихідні... але... як би ми не опирались цьому факту, але робота займає явно більшу половину нашого життя. І скільки я вже робіт поміняла.... веду до того, що сьогодні вихідний, думки зайняті лише особистим. тобто стан в мене зараз такий простраційно-смутний, як і останні три робочі дні. і сьогодні я відчула по-справжньому добру річ. в мене безбожно хороші співробітники. я лише сьогодні відчула якість і силу їхньої непомітної підтримки і душевності. В цих людях крапелька янгольської чесноти: ти не помічаєш їх турботи. Хочу познайомити вас з ними, з теплом в серці і гордістю, що проводжу з ними робочу частину життя( і не лише)

Це Богдан. Просто суперовий дизайнер :) Це чудо сидить з нами (4 дівками і 1 плюшевою корівонькою!!!) в одному кабінеті і дає собі раду :) а це, повірте, ой як нелегко. А ще, ця душевна особа вміє, не лізучи в душу, кількома словами так підтримати, що еххх...посмішки гарантовані!

Надійка :) без смайлика не можу:))) ЦЕ просто диво-посміхун, найпозитивніше і найдобріше створіння у всесвіті :))) я обожнюю обожнювати це чудисько! неймовірно талановитий ілюстратор. Вона так малює дитячі сюжети, що у дорослих насуплених людей на обличчі пробігають сонячні зайчики з дитинства, і звичайно ж посмішки...

Лєна-перший проміньчик Криму в нашій студії. Перше, що хочеться про неї говорити-сімферопольчанка, закохана з дитинства у Львів до такої степені, що не описати... і от вона у нас:) добре сором"язливе створіннячко, яке часом потребує обіймиків, часом натхнення, але все навколо неї завжди (цитую її ж) "ВАЛШЕБСТВО!" :)

Мар"яна. Рибка, яка колись збилась зі шляху, працювала бухгалтером:) душу художника не сховаєш:) ми її знайшли!

Іра- з Джанкоя. Крим тікає до Львова:) к чєму би ета:)))

Христя. фотограф :) Буває з нами в робочий час рідко, бо сидить з цими казковими янголятами. приносить нам їх, для деструктуризації робочого процесу, за що дякі))) зате усі поїздки, загули, лижі-борди-пікніки-замкові подорожі вона з ляльками проводить з нами:) підривна мамуся!

Ну і канєха- Сашко Поздняков:) тут просто ноу коментс. Моя найулюбленіша балбєсіна, фотограф, оператор, алкоголік, бабнік, прєдатєль і ше всякі гадості:))) ну а якшо серйозно.. серйозно про нього не можна, він-втілення несерйозності, за шо я його абажаю! ну і ше за всякі дружньо-підтримські обійми, напоювання мене мартіні, саме тоді "кагда оч нужна", за очі, як в найдобрішого цуценяти, які кажуть "малий, нє грусті". просто хороший чєлавєчєк. вот :) (і фотки теж його)

а то я. нічо не скажу:) ви ітак все знаєте:))
Отаке маленьке знайомство. я можу писати про них годинами, про наші поїздки, пригоди, веселощі, капості. аще, це не всі Ми. це тільки ті, що гасають перед очима цілий день в кабінеті:) Є ще Андрій, Лєна, Софійка, Олесь, Лесик, але це вже інша кабінетна історія :)

«As one» by Makoto Yabuki

2009-09-04T13:21:36Z

Makoto Yabuki японський motion-дизайнер. мене просто заворожило........ Ділюсь настроєм....

AS ONE from makoto yabuki on Vimeo.

перший осіній лист

2009-08-28T15:04:19Z

я не люблю коли львів починає пахнути смутком. а сьогодні сталось саме це. вулицями поплили ріки молочного туману, в бруківці відбивалось небо, в голові дивні мелодії, і всюди такий справжньо-самотній запах Львова. в мене в таку мить виникає непереборне бажання перетворитись в туристку, в якесь загублене дівчисько, що випадково проїздом потрапляє до цієї дивної історії одного дня. дня, коли вимикаєш мозок, коли основний орган відчуття лише руки і очі. не розмовляєш, не їш-п"єш, не дихаєш, щоб чути лише найпотаємніше. єдина мрія крутиться в голові, банальна мрія про неіснуючі сірі рукавички із замші. чому ці сірі рукавички не дають мені спокою саме сьогодні, чому хочеться зняти одну лише в єдиному випадку... я зніму рукавичку, вкладу її в кишеню твого смугастого піджака. вона сором"язливо виглядатиме тонкими пальчиками на зовні. і вона права. вона прАва і правА, коли думає про своє зникнення разом з тобою. я ніяково вкладу свою холодну руцю в твою теплу чоловічу долоню, ми підемо мовчки, бо ти ітак знаєш куди йти. ти завжди знаєш, якщо слухаєш своє серденько. можеш з ним не погоджуватись, сперечатись, не розмовляти, йому байдуже. серця, вони такі... самостійні. їм не потрібні наші припущення, наші роздуми і думки. вони знають все самі. вони насміхаються над нами, коли ми спимо, чи коли коли калатають без наче вагомої на то причини. зате вони справжні. вони не такі мінливі як мої бажання і думки. . .

про неЛьвівське літо

2009-08-27T13:22:46Z

Якимось дивним чином, моє умиротворене змирення з думкою про безвідпусткове літо вчора лукаво всміхнулось і сказало: озирнись назад! як же я не помічала, що другий місяць, на вихідних і не тільки, не ходжу рідною бруківкою, не сьорбаю каву на площі Ринок. до плечей приріс рюкзак, в одній руці тепло серця супутника, в іншій-торбинка з спогадами і усмішками.
Києви-Одеси, Дніпро-Дунай, Вилково-фортеці, Райдужні-Гуляйполівські фести, гори-міста, обійми-посмішки... як же хочеться, щоб цей ланцюжок не закінчувався...як же хочеться, щоб наступною подорожжю був ДжазКоктебель...

Хіба ж може бути щось краще?!? :)))

питання...

2009-08-05T11:39:13Z

А в чоловічої статі відчуття відповідальності за жінку вроджене, чи набуте??? І який статус повинна мати особа жіночої статі, аби чоловік приміряв відчуття і наслідки від власних вчинків на себе?
писи: бо складається враження, що жінкам з народження властиво піклуватись і думати про інших, а чоловікові треба налаштуватись.

вихідні

2009-07-29T20:13:29Z

Минулих вихідних мала казкову мініподорож. Повернувся мій ангелик-коліжаночка і ми поспіхом втекли з міста. погода була препаскудною, дощовиків не була, рюкзаки плавно намокали.... було казково:) пів доби в Бродах (і не лише) порожніми вулицями шукали фортеці-синагоги-палаци-посмішки-перехожих-сонечко... дещо знайшли, дещо ні.. але це не має ніякого значення. просто бувають миті, коли все складається не так як хотілось би, але саме так, як краще просто не можливо й придумати. це було воно... як каже інший мій янгол: "випадковостей не існує, все саме так як і має бути..."

Соціалка

2009-07-29T14:43:43Z

Чомусь мені здається, що у Львові, і загалом в Україні, так мало соціальної реклами. такої, щоб чіпляло дух, і ми звертали увагу на потребуючих навколо. чи такої, щоб змушувала нас пам"ятати про небезпеку навколо. І взагалі, помічаю, що на вулицях, люди, які побачили якусь збідовану людину, просто відводять погляд наче з думкою "та що ж я можу зробити, краще не буду дивитись- буду спокійніше спати". Хіба ж не має розповсюджуватись інформація про місця, організації, що можуть допомогти!

писи: всі ж мабуть знають бабусю, що мирно кочує з своїми пожитками Львовом круглорічно. це так сумно...